Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/280/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2018. Зареєстровано: 15.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2018.
Дата набрання законної сили: 13.11.2018
Номер судового провадження: 857/673/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/673/18
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		головуючого судді                                        Шавеля Р.М.,
		суддів                                                            Кузьмича С.М. та Довгої О.І.,
		з участю секретаря судового засідання -           Луців І.І.,
		 
		а також сторін (їх представників):
		від позивача -                                                   не з'явився;
		від відповідача -                                         не з'явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Поліком.» до Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства про працю і постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами (суддя суду І інстанції: Кишинський М.І.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 38 хв. 05.05.2017р. м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 11.05.2017р.),-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		10.02.2017р. позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Поліком.» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем Управлінням Держпраці в Івано-Франківській обл. припис № 09-16-0053/717-614 від 30.12.2016р., постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами № 09-16-021/37 від 18.01.2017р., № 09-16-021/38 від 18.01.2017р., № 09-16-021/39 від 18.01.2017р.; стягнути з відповідача на його користь суму понесених судових витрат (Т.1, а.с.5-18).
		 
		Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2017р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані винесені відповідачем Управлінням Держпраці в Івано-Франківській обл. припис № 09-16-0053/717-614 від 30.12.2016р., постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами № 09-16-021/37 від 18.01.2017р., № 09-16-021/38 від 18.01.2017р., № 09-16-021/39 від 18.01.2017р.; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 9808 грн. (Т.1, а.с.173-183).
		 
		Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Управління Держпраці в Івано-Франківській обл., який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.191-199).
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в рамках чинного законодавства відповідачем проведена планова перевірка позивача, за результатами якої виявлені порушення ч.ч.1 і 3 ст.24, ст.32, ч.4 ст.79, ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю /КЗпП/ України, ст.21, ч.2 ст.30, ст.33 Закону України «Про оплату праці».
		Зокрема, підприємством не оформлені трудові відносини з усіма працівниками шляхом укладення трудового договору або видання наказу; не здійснювалося повідомлення працівників про зміну режиму роботи та початок відпусток у встановлені строки; не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи; невчасно проводилася виплата належних працівникам сум в разі їх звільнення, не здійснювалася виплата середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати; в межах прожиткового мінімуму не проводилася індексація заробітної плати за 2014-2016 роки.
		Окрім цього, судом помилково стягнуто судові витрати з відповідача, а не з державного бюджету.
		 
		          Згідно постанови Касаційного адміністративного суду від 30.07.2018р. касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. задоволено; ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017р. про повернення апеляційної скарги скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (Т.1, а.с.267-269).
		 
		Позивачем ТзОВ «Поліком.» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.10-19).
		 
		У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, упродовж 20.12.2016р.-30.12.2016р. посадовими особами відповідача Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. проведено планову перевірку ТзОВ «Поліком.», за наслідками якої складено Акт перевірки № 09-16-0053/717 від 30.12.2016р. додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.21-32).
		Проведеною перевіркою встановлені наступні порушення законодавства про працю:
		ч.ч.1 і 3 ст.24 КЗпП - допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору;
		ч.1 ст.32 КЗпП - відсутність повідомлення про зміну умов праці за два місяці; 
		ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» - невідповідність табелів обліку робочого часу типовим правилам обліку робочого часу;
		ч.4 ст.79 КЗпП - відсутність письмового повідомлення за два тижні про дату початку відпусток;
		ч.6 стт.5 КЗпП, ст.33 Закону України «Про оплату праці», Порядку проведення індексації грошових коштів, - проведення індексації заробітної плати за 2014-2016 роки не у повному обсязі;
		ч.4 ст.115 КЗпП, ст.21 Закону України «Про оплату праці» - здійснення виплати заробітної плати за весь час щорічної відпустки пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки;
		ч.1 ст.116 КЗпП - проведення виплати всіх належних сум звільненим працівникам не в день звільнення;
		ч.1 ст.117 КЗпП - відсутність виплати середнього заробітку працівнику за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		30.12.2016р. відповідачем внесено ТзОВ «Поліком.» припис № 09-16-0053/717-614, яким зобов'язано позивача усунути порушення та дотримуватись вимог ч.ч.1, 3 ст.24, ч.1 ст.32, ч.5 ст.79, ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», п.4 Порядку проведення індексації грошових коштів, ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки», ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України (Т.1, а.с.19-20).
		Також 22.12.2016р. відповідачем винесено наступні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:
		№ 09-16-021/39, відповідно до якої на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення позивачем вимог ч.1 ст.32, ч.4 ст.79, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України, ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» застосовано до позивача штраф в розмірі 3200 грн. (Т.1, а.с.33 і на звороті);
		№ 09-16-021/38, відповідно до якої на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», п.4 Порядку проведення індексації грошових коштів застосовано до позивача штраф в розмірі 64000 грн. (Т.1, а.с.34 і на звороті);
		№ 09-16-021/37, відповідно до якої на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення позивачем вимог ч.ч.1 і 3 ст.24 КЗпП України застосовано до позивача штраф в розмірі 480000 грн. (Т.1, а.с.35 і на звороті).
		 
		          Вирішуючи наведений спір колегія суддів виходить з наступного.
		 
		Процедура проведення Держпраці України та її територіальними органами перевірок дотримання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок додержання законодавства з питань праці, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012р., та підлягає регулюванню, відповідно до норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Згідно п.6 Порядку проведення перевірок додержання законодавства з питань праці, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012р., перевірка суб'єкта господарювання складається з кількох етапів, двома останніми з яких є ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки (п.6.3 Порядку) та проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п.6.4. Порядку). 
		Частиною 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено порядок складання та вручення акту за результатами здійснення планових чи позапланових заходів посадовими особами державного нагляду (контролю) у разі виявлення порушень. 
		Зокрема, в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Обов'язок ознайомити керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом, встановлений також абз.6 ч.2 ст.8 Закону.
		Згідно ч.7 ст.7 цього Закону, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
		 
		Під час судового розгляду з'ясовано, що уповноваженою особою відповідача (головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Туєшин Б.М.) не дотримано порядку проведення перевірки: не проведено двох останніх етапів перевірки (не ознайомлено суб'єкти господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки та не проведено з ним роз'яснювальної роботи), а також порушено порядок вручення акту за результатами перевірки суб'єкту господарювання.
		Отриманий ТзОВ «Поліком.» Акт було скеровано підприємству не у повному обсязі, а саме один примірник Акту перевірки не містив частини із зазначенням стану виконання підприємством вимог законодавства, а саме питань, що підлягають перевірці додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 
		Вказане твердження позивача не було спростоване відповідачем під час судового розгляду; відсутні заперечення щодо такого і в апеляційній скарзі.
		 
		Окрім цього, уповноваженою особою відповідача (головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Туєшин Б.М.) не вручено Акт перевірки посадовій особі позивача у строк, визначений законодавством, - в останній день перевірки. 
		Зокрема, складений за результатами перевірки Акт був не особисто вручений керівнику товариства в останній день перевірки, а скерований разом з приписом та протоколами про адміністративне правопорушення поштою на адресу ТзОВ «Поліком.» 31.12.2016р. разом із супровідним листом № 04-13/7038 (номер поштового відправлення № 7600201952134) (Т.1, а.с.43).
		У супровідному листі № 04-13/7038 від 30.12.2016р. містилася вимога про повернення підписаних примірників документів безпосередньо в Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. до 11 год. 00 хв. 04.01.2017р., а також застереження про те, що в разі неповернення документів у визначений термін, така обставина буде розцінюватися як відмова від надання пояснень та підпису зазначених матеріалів перевірки (Т.1, а.с.36). При цьому, наведені Акт перевірки, припис та протоколи про адміністративні правопорушення були отримані позивачем о 20 год. 00 хв. 04.01.2017р., що стверджується відстеженням поштового відправлення № 7600201952134 (Т.1, а.с.44).
		Відповідно до відстеження поштового відправлення № 7601839829557 на адресу ТзОВ «Поліком.» надійшло 10.01.2017р. повідомлення від 05.01.2017р. про виклик на розгляд справи про накладення штрафу на 12.01.2017р. (Т.1, а.с.50).
		11.01.2017р. в Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. було подано клопотання № 3 від 10.01.2017рю про відкладення розгляду справи (Т.1, а.с.51).
		В подальшому 15.01.2017р. керівника та юрисконсульта підприємства було запрошено телефонограмою до Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. на 18.01.2017р.; під час вказаної зустрічі керівнику підприємства були вручені спірні постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами.
		При цьому, надані представниками позивача пояснення та документи на спростування висновків перевірки не були взяті до уваги відповідачем під час прийняття постанов про накладення штрафів (Т.1, а.с.52).
		 
		Згідно абз.2-4 п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 50 від 17.07.2013р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), штрафи за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачені частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, можуть бути накладені або на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, або ж на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. 
		Відповідно до абз.2 п.8 цього Порядку за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта приймає відповідне рішення. Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п.6 вказаного Порядку).
		 
		В частині виявлених порушень законодавства про працю колегія суддів враховує такі обставини і норми законодавства.
		 
		Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Поліком.» вимог ч.ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України, які полягають в допуску працівників до роботи без оформлення трудових договорів. 
		Зокрема, цивільно-правові угоди, які мають ознаки трудових договорів, було укладено ТзОВ «Поліком.» в період з 01.09.2016р. по 30.11.2016р., а з ОСОБА_7 такі договори переукладались з 01.01.2016р. по 30.11.2016р. При цьому, посада бухгалтера передбачена штатним розписом підприємства, а на працівників, з якими укладено договори цивільно-правового характеру, проводилось нарахування заробітної плати (у листопаді 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 нараховано аванс).
		Частина 1 ст.24 КЗпП України містить перелік випадків коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини 3 цієї статті працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України. 
		Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
		Із змісту наведеного слідує, що підставою для застосування вказаних санкцій є факт допуску без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. 
		Такі відносини регулюються законодавством про працю, при цьому сторони розуміють та усвідомлюють таку обставину, але жодним чином не оформляють таких відносин. Сфера регулювання ст.24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які за своїм змістом регулюються трудовим законодавством, а застосування штрафних санкцій за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.
		Відносини між ТзОВ «Поліком.» та ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, з якими позивачем укладені договори підряду, є відносинами цивільно-правового характеру, що регулюються положеннями таких договорів та нормами Цивільного кодексу /ЦК/ України. Виплата винагороди за такими договорами проводиться на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт із одночасною сплатою усіх обов'язкових платежів до бюджету (Т.1, а.с.53-55). 
		Вказані особи самостійно організовували свій час та порядок виконання робіт, не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку та були вільні у виборі методів виконання роботи, що становила предмет договору. При цьому, конкретний результат роботи, який підлягав передачі підприємству, як замовнику робіт, та їх вартість, визначалась сторонами у договорі за спільною домовленістю.
		При цьому, відповідачем не були відібрані пояснення у вказаних осіб та останніми не подавалося жодних заяв чи скарг щодо їх неналежного працевлаштування.
		У своїх листах № 64/06/187-12 від 20.04.2012р. та № 151/06/186-11 від 16.05.2011р. Міністерство праці та соціальної політики України зазначило, що відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору (ст.21 КЗпП України ) так і, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів, що відомі на практиці як «трудові угоди». При виконанні робіт, наданні послуг на підставі трудового договору повинні бути дотримані вимоги трудового законодавства, а при укладанні цивільно-правового договору на виконання певної роботи або за надання певних послуг слід керуватися цивільним законодавством. Цивільно-правовий договір - це будь-який вид договору, який укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його результат. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його рамками, метою договору є отримання певного матеріального результату. Особа, яка виконує роботу на підставі цивільно-правового договору, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Законодавство про працю на такі відносини не поширюється (Т.1, а.с.56-59).
		При цьому, питання зобов'язання підприємства та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати діючий між ними договір недійсним, не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може вбуватись лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене на підставі положень ст.232 КЗпП України. 
		Так, згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи, а також спори про відмову у прийнятті на роботу осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.
		Таким чином, правові підстави для застосування до ТзОВ «Поліком.» санкцій, встановлених абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, є відсутніми.
		Стосовно нарахування та виплати авансу ОСОБА_9 слід зазначити, що вказана особа з 01.02.2016р. працює в ТзОВ «Поліком.» на посаді інженера-технолога згідно наказу № 07-К від 29.01.2016р., тобто, за трудовим договором, через що на неї поширюються вимоги законодавства про працю щодо порядку та строків виплати заробітної плати (Т.1, а.с.60-62).
		Також відповідачем помилково кваліфіковані нарахування та виплати авансу ОСОБА_8, оскільки у цьому випадку мала місце виплата передньої оплати в межах договору підряду, укладеного із цією особою; така попередня оплата здійснена на підставі заяви ОСОБА_8 та з урахуванням виконання нею частини роботи на момент виплати. Зазначений факт підтверджується договором підряду між ТзОВ «Поліком.» та ОСОБА_8, заявою ОСОБА_8 від 11.11.2016р. та видатковим касовим ордером від 18.11.2016р. (Т.1, а.с.63-65).
		Окрім того, під час судового розгляду встановлено, що у жовтні 2016 року не укладалися договори підряду з ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14, як зазначено в Акті перевірки, на підставі якого здійснено розрахунок розміру штрафної санкції, накладеної на підприємство за постановою № 09-16-021/37 від 18.01.2017р. у сумі 480000 грн. (у розрахунку 30-кратного розміру мінімальної заробітної плати (1600 грн.) щодо 10 осіб.
		 
		Стосовно виявлених порушень вимог ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» відповідачем вказано на проведення ТзОВ «Поліком.» не в повному обсязі індексації заробітної плати працівникам в межах прожиткового мінімуму протягом 2014-2016 років.
		Відповідно до ч.6 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. 
		Згідно ст.33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. 
		Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., встановлено загальні правила обчислення суми індексації грошових доходів громадян, яких ТзОВ «Поліком.» повністю дотрималось при нарахуванні та виплаті заробітної плати. При цьому, в складено Акті перевірки не наведено будь-яких обставин, на підставі яких відповідач прийшов до висновку про наявність вказаного порушення.
		Між тим, індексацію заробітної плати у 2016 році проведено підприємством в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а її розмір розраховано як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків, а також дотримано інших правил індексації заробітної плати. При цьому, враховуючи, що, згідно п.5 вказаного Порядку сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, тому цілком можливими є випадки, коли індексація заробітної плати в окремих місяцях не проводиться. 
		Що ж стосується посилання відповідача на п.5 згаданого Порядку в частині проведення індексації, що може замінюватись механізмом підвищення доходів працівників випереджуючим шляхом, то використання такого механізму є правом, а не обов'язком підприємства.
		Аналогічно всіх правил проведення індексації було дотримано позивачем в 2015 році. Суми ж індексації заробітної плати у період з червня по листопад 2014 року, що були не нараховані та не виплачені працівникам товариства у зазначений період, були виплачені 11.01.2017р., про що повідомлено відповідача під час розгляду матеріалів справи 18.01.2017р. (Т.1, а.с.66).
		 
		В частині порушення вимог ч.1 ст.32 КЗпП України відповідачем наголошено на тій обставині, що про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) працівники не були повідомлені відповідачем більше ніж за 2 місяці. 
		Згідно розпорядження від 01.03.2016р. «Про зміну режиму роботи підприємства» у зв'язку збільшенням обсягів виробництва та об'єму роботи на підприємстві затверджено змінний графік роботи, за котрим введено на підприємстві третю робочу зміну (Т.1, а.с.72).
		Відповідно до ч.1 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. 
		При цьому в Акті перевірки не наведено жодного факту порушення ТзОВ «Поліком.» правил переведення працівників на іншу роботу, а усі існуючі на підприємстві випадки переведення працівників на іншу роботу здійснювались за їх заявами (Т.1, а.с.73-75).
		Водночас, розпорядження від 01.03.2016 року «Про зміну режиму роботи підприємства» видане заступником директора по виробництву на підставі наказу керівника № 2 від 15.01.2016р. «Про зміну режиму роботи підприємства», відповідно до п.2 якого введення нового режиму роботи на підприємстві для окремих працівників, задіяних у виробництві ПВХ-грануляту, доручалось заступнику директора за потреби, з урахуванням потенційного збільшення обсягів виробництва цього продукту у весняно-літній період. Додатками до цього наказу слугували графіки роботи на березень-червень 2016 року, з якими працівники були ознайомлені, як і з змістом самого наказу 15.01.2016р. (Т.1, а.с.67, 68-71, 72).
		 
		В обґрунтування виявленого порушення ч.4 ст.79 КЗпП України відповідачем вказано на те, що черговість надання відпусток визначається графіком, затвердженим власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доведеним до відома всіх працівників; директор ТзОВ «Поліком.» письмово не повідомляє працівників про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні.
		Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. 
		В ході проведення перевірки позивачем був представлений графік відпусток на 2016 рік, затверджений директором товариства, в якому за підписом працівників визначено період, у якому планується надання щорічної відпустки (Т.1, а.с.76). 
		Згідно фактичних обставин справи на початок календарного року працівникам ТзОВ «Поліком.» є відомими періоди, в яких їм може бути надана щорічна відпустка; не пізніше як за 2 тижні до дати надання відпустки вони ознайомлені з конкретнішими датами такої відпустки та її періодом та за власною згодою, на підставі заяви та наказу директора товариства, йдуть у відпустку і визначений у графіку та повідомленні період. Випадки ж неповідомлення працівника про відпустку за два тижні до її надання є випадки, коли працівники за власною заявою просять надати їм частину щорічної відпустки, поза межами графіку відпусток, у найкоротші строк. Зі згоди керівника структурного підрозділу, де працює працівник, а також директора товариства така відпустка надається працівнику у кількості та період за бажанням працівника (Т.1, а.с.77-82).
		Враховуючи наведене, не можна погодитись із висновками відповідача про порушення підприємством ч.4 ст.75 КЗпП України, та застосування до нього санкцій, передбачених абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України.
		 
		Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Поліком.» вимог ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України. В обґрунтування виявленого порушення відповідачем зазначено про те, що на підприємстві при звільненні працівників виплата всіх сум, що належала їм від підприємства, проводилася не в день звільнення. Також в разі невиплати в день звільнення всіх коштів позивачем не виплачується працівнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як приклади неправильного проведення розрахунку наведено факт звільнення токаря ОСОБА_17, згідно наказу № 70 від 22.08.2016р. та складальника-обробника виробів з пластмас ОСОБА_18 згідно наказу № 79 від 20.09.2016р.
		Разом з тим, звільнення працівників в ТзОВ «Поліком.» відбувається відповідно до вимог законодавства та з урахуванням інтересів працівника (виплата коштів здійснена за заявами працівників у день виплати заробітної плати за відповідні місяці), доказів протилежного відповідачем суду не надано (Т.1, а.с.83-89).
		 
		В частині дотримання вимог ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про відпустки» відповідачем підкреслено, що заробітна плата працівникам ТзОВ «Поліком.» за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Як приклад неправильного розрахунку наведено факти виплати заробітної плати за час чергової щорічної відпустки ОСОБА_5 та ОСОБА_19, яким чергову щорічну відпустку надано згідно наказу № 83 від 28.09.2016р., а також ОСОБА_20, якому відпустку надано згідно наказу № 89 від 28.10.2016р.
		Відповідно до ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
		Відповідно до параграфа 2 ст.7 Конвенції № 132 «Про оплачувані відпустки» (переглянута в 1970 році), ратифікованої Законом України № 2481-ІІІ від 29.05.2001p., суми, що належать до виплати за час відпустки (частину), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачене в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
		На підставі угод між працівником та роботодавцем відбувалась виплата позивачем відпускних коштів працівникам, які йшли у щорічну відпустку, у день виплати заробітної плати за місяць, у якому особа перебувала у відпустці. Така домовленість мала форму заяви працівника, завізованої керівником структурного підрозділу та директором товариства (Т.1, а.с.90-92).
		 
		Згідно обґрунтування виявленого порушення ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» керівником ТзОВ «Поліком.» не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи. При цьому, табелі обліку робочого часу не ведуться відповідно до вимог наказу Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008р. «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (із змінами і доповненнями), оскільки останні не відповідають затвердженій типовій формі первинної облікової документації підприємств та не відображають обов'язкові показники, необхідні для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.
		Проте, затверджена форма № П-5 «Табель обліку використання робочого часу» носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень то розроблена для зручності та правильності ведення на підприємстві саме статистичної звітності та встановлює мінімальні показники, які підлягають обліку підприємством з цією метою.
		Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. 
		Із урахуванням наведеного, форма табеля обліку робочого часу на ТзОВ «Поліком.» містить усі показники, необхідні та достатні для достовірного обліку виконуваної працівниками роботи (Т.1, а.с.92).
		 
		Під час вирішення наведеного спору колегія суддів враховує, що виявлені Управлінням Держпраці порушення були предметом розгляду у Рожнятівському районному суді Івано-Франківської обл.
		Так, відповідачем складені протоколи про адміністративні правопорушення № 09-16-0053/630 від 30.12.2016р. та № 09-16-0053/631 від 30.12.2016р. стосовно директора товариства за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1 та 3 ст.41 КУпАП. 
		Відповідно до постанов Рожнятівського районного суду від 27.03.2017р. у справі № 350/50/17 (провадження № 3/350/39/2017) та від 30.03.2017р. у справі № 350/50/17 (провадження № 3/350/40/2017) провадження по справах про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТзОВ «Поліком.» Курганського В.С. були закриті у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 
		Вказані постанови суду не були оскаржені відповідачем і набрали законної сили 06.04.2017р. та 10.04.2017р. відповідно (Т.1, а.с.156-169; Т.2, а.с.13-18), а відтак в силу вимог ч.6 ст.78 ККАС України (в редакції, діючій на момент апеляційного розгляду справи) є обов'язковими для суду, що розглядає справу, в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони відповідною особою.
		 
		Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, судом першої інстанції вірно стягнуто на користь позивача понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській обл., що у повній мірі відповідає вимогам ч.1 ст.94 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції).
		Також діючий Закон України «Про судовий збір» не містить будь-яких винятків із загального правила розподілу судових витрат, вказаних ст.139 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції).
		 
		Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
		 
		Таким чином, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими відповідач обґрунтував наявність порушень позивачем законодавства про працю, а відтак покладених в основу оскаржуваних припису та постанов про накладення штрафів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.
		 
		Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
		 
		Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2017р. в адміністративній справі № 809/280/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя Р. М. Шавель судді С. М. Кузьмич   О. І. Довга  Дата складення повного судового рішення: 14.11.2018р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...